Духовні святині Поділля
Під час мандрівки на вас чекатиме знайомство з однією з головних святинь греко-католиків всього світу - Марійським духовним комплексом в с. Зарваниця, печерним храмом Св.Онуфрія ХІІІ ст. знаменитого скульптурою Св. Онуфрія виготовленою Георгієм Пінзелем, Бучацьким замком, монастирем оо. Василіанів, Язловецьким замком та історією створення монастиря Згромадження сестер Непорочного зачаття Діви Марії.
Марійський духовний комплекс у селі Зарваниця на Тернопільщині - одна з головних святинь греко-католиків всього світу. Здавніх давен Зарваниця прославилася своєю чудотворною іконою Божої Матері. Щоб поклонитися їй, сюди століттями приходили тисячі прочан...Зарваниця широко відома як місце явлення Божої Матері києво-печерським ченцям, що рятувалися у 13ст. від монголо-татарської навали. Собор Зарваницької Божої Матері, надбрамна церква Благовіщення, чотириярусна дзвіниця, співоче поле на 50 тисяч місць. На території собору знаходиться цілюще джерело. Все це було побудоване заново і проведена реставрація до 2000-річчя Різдва Христового. Біля собору знаходиться чотириярусна дзвіниця заввишки 60-75 метрів. На ній встановлено п'ять дзвонів, виготовлених в Україні та у відомій дзвонарні Фальчинських у Перемишлі (Польща). Ця дзвіниця вражає своєю величчю.
Однією з визначних пам’яток Рукомиша є скельний монастир, що його заснували православні ченці ще у першій половині XIII століття. Утікши з Києво–Печерської лаври, вони просувалися на південний захід, відтак сподобали собі місцину на березі річки біля чистих джерел та травертинових скель, багатих на невеликі природні печери. В одній з таких печер ченці й заснували храм на честь великого сподвижника чернечого життя, святого преподобного Онуфрія Великого, який жив у III столітті нашої ери. Всьому мистецькому світу відома нині скульптура святого Онуфрія, виготовлена для церкви в Рукомиші славнозвісним Георгієм–Іоаном Пінзелем. У скелях поряд є і звичайні водні джерела, але вода у них також незвичайна, бо цілюща.
Бучацький замок Заснували замок у 1379 р. литовські феодали Бучацькі. Зведений на місці давнього городища XIII ст. На початку ХVII ст., після переходу Бучача у володіння Потоцькими, замок був значно розбудований. Можна стверджувати, що у плані він був овальної форми, з високими мурами в два яруси і 5-ма крутими вежами (тепер залишилися руїни однієї з них у південно-західній частині). Більшість збережених стін були зведені у ХVІ ст. на місці більш давніх. Товщина замкових мурів сягала 3,5-4 метрів. Споруда багаторазово руйнувалась та перебудовувалась...
Монастир оо. Василіанів розміщений на горі Федір, що майже в історичному центрі містечка. Святиню, яка розташовується на протилежному від замку березі Стрипи можна впевнено вважати домінантою Бучача завдяки височенним вежам монастирського храму, які буквально висять над центральною частиною міста, в той час як замок ховається в хащах дерев, що покрили замкову гору. Фундатором монастиря був Микола Потоцький, який хотів отримати визнання греко-католицького духовенства. Для досягнення цієї мети якраз підійшли отці Василіани, яких у 1712 році з дозволу львівського архієпископа запросив з Литви до Бучача його батько Стефан Потоцький. У 1751 році розпочинається будівництво монастиря, в комплекс якого ввійшли: Хрестовоздвиженська церква, північний та південний корпуси монастирських келій та дзвіниця.
Перша згадка про замок в Язловці відноситься до 1436 року. Він був п’ятикутним, нерегулярним в плані, що було обумовлено складним рельєфом місцевості. У гострому західному куті п’ятикутника знаходилась квадратна сторожова башта. У 1448 році Теодор Бучацький зі східного боку прибудував оборонні мури. У період з 1550 по 1556 роки Юрій Язловецький добудував з південно-західної сторони замку найвищу п'ятиярусну башту-донжон (п’ятий ярус не зберігся), яка і сьогодні вражає своїми розмірами і товщиною стін у 4 метри. У башті влаштувати потрійні бійниці для ведення перехресного вогню, а на місці колишнього рову збудували двоповерховий будинок з наскрізним проїздом. В’їзна б
Марійський духовний комплекс у селі Зарваниця на Тернопільщині - одна з головних святинь греко-католиків всього світу. Здавніх давен Зарваниця прославилася своєю чудотворною іконою Божої Матері. Щоб поклонитися їй, сюди століттями приходили тисячі прочан...Зарваниця широко відома як місце явлення Божої Матері києво-печерським ченцям, що рятувалися у 13ст. від монголо-татарської навали. Собор Зарваницької Божої Матері, надбрамна церква Благовіщення, чотириярусна дзвіниця, співоче поле на 50 тисяч місць. На території собору знаходиться цілюще джерело. Все це було побудоване заново і проведена реставрація до 2000-річчя Різдва Христового. Біля собору знаходиться чотириярусна дзвіниця заввишки 60-75 метрів. На ній встановлено п'ять дзвонів, виготовлених в Україні та у відомій дзвонарні Фальчинських у Перемишлі (Польща). Ця дзвіниця вражає своєю величчю.
Однією з визначних пам’яток Рукомиша є скельний монастир, що його заснували православні ченці ще у першій половині XIII століття. Утікши з Києво–Печерської лаври, вони просувалися на південний захід, відтак сподобали собі місцину на березі річки біля чистих джерел та травертинових скель, багатих на невеликі природні печери. В одній з таких печер ченці й заснували храм на честь великого сподвижника чернечого життя, святого преподобного Онуфрія Великого, який жив у III столітті нашої ери. Всьому мистецькому світу відома нині скульптура святого Онуфрія, виготовлена для церкви в Рукомиші славнозвісним Георгієм–Іоаном Пінзелем. У скелях поряд є і звичайні водні джерела, але вода у них також незвичайна, бо цілюща.
Бучацький замок Заснували замок у 1379 р. литовські феодали Бучацькі. Зведений на місці давнього городища XIII ст. На початку ХVII ст., після переходу Бучача у володіння Потоцькими, замок був значно розбудований. Можна стверджувати, що у плані він був овальної форми, з високими мурами в два яруси і 5-ма крутими вежами (тепер залишилися руїни однієї з них у південно-західній частині). Більшість збережених стін були зведені у ХVІ ст. на місці більш давніх. Товщина замкових мурів сягала 3,5-4 метрів. Споруда багаторазово руйнувалась та перебудовувалась...
Монастир оо. Василіанів розміщений на горі Федір, що майже в історичному центрі містечка. Святиню, яка розташовується на протилежному від замку березі Стрипи можна впевнено вважати домінантою Бучача завдяки височенним вежам монастирського храму, які буквально висять над центральною частиною міста, в той час як замок ховається в хащах дерев, що покрили замкову гору. Фундатором монастиря був Микола Потоцький, який хотів отримати визнання греко-католицького духовенства. Для досягнення цієї мети якраз підійшли отці Василіани, яких у 1712 році з дозволу львівського архієпископа запросив з Литви до Бучача його батько Стефан Потоцький. У 1751 році розпочинається будівництво монастиря, в комплекс якого ввійшли: Хрестовоздвиженська церква, північний та південний корпуси монастирських келій та дзвіниця.
Перша згадка про замок в Язловці відноситься до 1436 року. Він був п’ятикутним, нерегулярним в плані, що було обумовлено складним рельєфом місцевості. У гострому західному куті п’ятикутника знаходилась квадратна сторожова башта. У 1448 році Теодор Бучацький зі східного боку прибудував оборонні мури. У період з 1550 по 1556 роки Юрій Язловецький добудував з південно-західної сторони замку найвищу п'ятиярусну башту-донжон (п’ятий ярус не зберігся), яка і сьогодні вражає своїми розмірами і товщиною стін у 4 метри. У башті влаштувати потрійні бійниці для ведення перехресного вогню, а на місці колишнього рову збудували двоповерховий будинок з наскрізним проїздом. В’їзна б