Через Бережани в Рай
Під час мандрівки на Вас чекатиме знайомство з історико - архітектурним комплексом м. Бережани, замком князів Сенявських, монастирем Бернардинів, старовинним парком в с. Рай, палацом Потоцьких, церквою Св. Духа на батьківщині Роксолани в м. Рогатин.
Замок Сенявських (Бережани) - розташовано на неприступному острові річки Золота Липа. Укріплення належало родині князів Сенявських. Його нерегулярна планувальна конфігурація, наближена до п'ятикутника, склалася на кінець XVII –у XVIII ст. як результат кількох етапів будівництва. Початковий, як засвідчує напис на порталі входу, належить до 1534-1554 рр., коли було зведено палац із в'їзною брамою, півкруглу бастею та наріжну квадратну башту. Архітектура цього оборонного комплексу поєднує в собі образ могутнього укріплення і затишного аристократичного, вишуканого князівського помешкання. Зовні лаконічні й строгі форми, дещо пом'якшені ренесансною пластикою аттикового ярусу над замковим палацом та порталом, контрастують із середовищем внутрішнього двору, оточеного аркадами ренесансної стилістики. В костелі було поховано багато представників родини князів Сенявських, зокрема і Миколу Сенявського, при якому було започатковано будівництво замку.
В 1630 році,в північно-західному наріжнику міста, Микола ГеронімСинявський разом зі своєю дружиною Урсулою з Гостомських розпочав будівництво костелу монастиря Бернардинів. 21 липня 1683 р., гетьман польний коронний Микола Геронім Синявський підтверджує наміри закінчити будівництво монастиря оо. Бернардинів при костелі під назвою Св. Миколая, вказавши, що отці бернардинці були сповідниками і наставниками його предків. Також постановив, що в монастирі мали служити 8 священиків та 4 брати, яких зобов’язав щоденно до схід сонця при великому престолі відправляти Службу Божу в музичному супроводі за відвернення мілітарної потуги ворогів та оборону державу. Будова костелу і монастиря тривала 112 років. Будівництво монастиря завершено, аж у 1742 році, старанням Софії з Синявських Чарторийської. Зведений костел мав три вівтарі: головний св. Миколая; зліва св. Антонія; справа Успіння Пресвятої Діви Марії.
Палац Потоцьких Збудований у 1760 р. і пристосовується виключно для відпочинку. Особливого розквіту досяг наприкінці XVIII ст., коли стає резиденцією княжни Ельжбети Любомирської. Вона навіть переміщує сюди деякі цінності з Бережанського замкового комплексу. Після 1816 р. новий власник Олександр Потоцький ініціює перебудову палацу, надаючи йому яскравих рис класицизму. Тут зосереджується велика бібліотека (більше 4,5 тис. книг), родинний архів, живописні полотна, серед яких знаходилися твори визначного художника-баталіста Яна Матейки та Рембрандта. Розбивається новий парк, на основі природних ставків створюється мережа штучних озер. У такому відпочинковому статусі парк проіснував до 1939 р. Після Другої світової війни втратив своє естетичне значення. Лише на поч. 1970-х рр. його починають відновлювати — розчищають ставки та озера, до збережених старих дерев висаджують близько 50 видів деревних і чагарникових порід. В 1709 р. палац руйнують, при цьому знищуючи також вдале поєднання природної краси та вмілих людських рук.
Дерев'яну церкву Св. Духа прикрашає декоративно оздоблений іконостас, створений на кошти Рогатинського братства в 1650 р. Церква являє собою тривіальний храм, стіни якого викладені з гладко оброблених масивних дубових брусів. Разом з дзвіницею церква має спільний дах, який закінчується ліхтариком. Інтер’єр церкви прикрашає декоративно оздоблений іконостас, створений на кошти Рогатинського братства в 1650 р. З 1983 року церква Святого Духа є філією Івано-Франківського музею древньої архітектури і живопису.
Замок Сенявських (Бережани) - розташовано на неприступному острові річки Золота Липа. Укріплення належало родині князів Сенявських. Його нерегулярна планувальна конфігурація, наближена до п'ятикутника, склалася на кінець XVII –у XVIII ст. як результат кількох етапів будівництва. Початковий, як засвідчує напис на порталі входу, належить до 1534-1554 рр., коли було зведено палац із в'їзною брамою, півкруглу бастею та наріжну квадратну башту. Архітектура цього оборонного комплексу поєднує в собі образ могутнього укріплення і затишного аристократичного, вишуканого князівського помешкання. Зовні лаконічні й строгі форми, дещо пом'якшені ренесансною пластикою аттикового ярусу над замковим палацом та порталом, контрастують із середовищем внутрішнього двору, оточеного аркадами ренесансної стилістики. В костелі було поховано багато представників родини князів Сенявських, зокрема і Миколу Сенявського, при якому було започатковано будівництво замку.
В 1630 році,в північно-західному наріжнику міста, Микола ГеронімСинявський разом зі своєю дружиною Урсулою з Гостомських розпочав будівництво костелу монастиря Бернардинів. 21 липня 1683 р., гетьман польний коронний Микола Геронім Синявський підтверджує наміри закінчити будівництво монастиря оо. Бернардинів при костелі під назвою Св. Миколая, вказавши, що отці бернардинці були сповідниками і наставниками його предків. Також постановив, що в монастирі мали служити 8 священиків та 4 брати, яких зобов’язав щоденно до схід сонця при великому престолі відправляти Службу Божу в музичному супроводі за відвернення мілітарної потуги ворогів та оборону державу. Будова костелу і монастиря тривала 112 років. Будівництво монастиря завершено, аж у 1742 році, старанням Софії з Синявських Чарторийської. Зведений костел мав три вівтарі: головний св. Миколая; зліва св. Антонія; справа Успіння Пресвятої Діви Марії.
Палац Потоцьких Збудований у 1760 р. і пристосовується виключно для відпочинку. Особливого розквіту досяг наприкінці XVIII ст., коли стає резиденцією княжни Ельжбети Любомирської. Вона навіть переміщує сюди деякі цінності з Бережанського замкового комплексу. Після 1816 р. новий власник Олександр Потоцький ініціює перебудову палацу, надаючи йому яскравих рис класицизму. Тут зосереджується велика бібліотека (більше 4,5 тис. книг), родинний архів, живописні полотна, серед яких знаходилися твори визначного художника-баталіста Яна Матейки та Рембрандта. Розбивається новий парк, на основі природних ставків створюється мережа штучних озер. У такому відпочинковому статусі парк проіснував до 1939 р. Після Другої світової війни втратив своє естетичне значення. Лише на поч. 1970-х рр. його починають відновлювати — розчищають ставки та озера, до збережених старих дерев висаджують близько 50 видів деревних і чагарникових порід. В 1709 р. палац руйнують, при цьому знищуючи також вдале поєднання природної краси та вмілих людських рук.
Дерев'яну церкву Св. Духа прикрашає декоративно оздоблений іконостас, створений на кошти Рогатинського братства в 1650 р. Церква являє собою тривіальний храм, стіни якого викладені з гладко оброблених масивних дубових брусів. Разом з дзвіницею церква має спільний дах, який закінчується ліхтариком. Інтер’єр церкви прикрашає декоративно оздоблений іконостас, створений на кошти Рогатинського братства в 1650 р. З 1983 року церква Святого Духа є філією Івано-Франківського музею древньої архітектури і живопису.